Ментальна карта як сучасний інструмент для творчої діяльності вчителя

виступ на семінарі у Чернівецькій ЗОШ №2

 Презентація за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1Qcuqqyga-mNtU98cpi2g7YR0C2tQYePS/view?usp=sharing

В умовах реформування сучасної освіти сучасний учитель отримав академічну свободу при підготовці та проведенні уроків. Це не означає вседозволеність і відсутність системи, але дає змогу підбирати найбільш ефективні форми й методи роботи на уроці. Це стосується й одного з основних атрибутів уроку – плану-конспекту уроку.  Усе частіше чуємо, що традиційний конспект не актуальний, проте йти на урок узагалі без плану не видається можливим навіть досвідченим учителям. Тому усе частіше останнім часом чуємо про конспект уроку у вигляді ментальної карти.

Ментальна карта була створена у 70-х роках ХХ ст. Тоні Б’юзеном  як альтернативний вид запису думок. Він вирішив, що замість лінійного запису краще використовувати радіальний, що сприяє легшому засвоєнню інформації, дозволяючи розміщувати головну тему всередині, а іншу інформацію замінити ключовими фразами на гілках, що розходяться від головної. За словами Б’юзена, немає одного основного вигляду карти, оскільки асоціації, на яких будується вона, у кожного свої, а отже, вивчивши основні критерії створення карти, з часом людина зможе виробити власні підходи.

Різновидів інтелект-карт є багато: її можна створити від руки на аркуші формату А4, А3 або за допомогою відповідних інтернет-сервісів -  усе залежить від можливостей педагога.  Проте важливо запам’ятати алгоритм створення ментальної карти, для того щоб зробити цей вид діяльності швидким і зручним для себе.

Тож 10 правил створення ментальної карти:

1.      У центрі розміщуємо основне поняття, схему, картинку. Від неї розводимо гілки («живі», не прямі як на схемі, а гнучкі), на яких розміщуємо ключові слова.

2.      На кожній гілці – одне ключове слово, поняття (кожне окреме має безліч асоціацій), а це, у свою чергу, призведе до появи нових ідей.

3.      Довжина гілки дорівнює довжині слова. Важливо, що інформація розміщується не в колах, квадратах, прямокутниках, хмарках(! ), а на гілках.

4.      Букви друковані (так інформація чіткіша, ясніша, чистіша), колір – чорний.

5.      Змінюйте розмір шрифту, товщину ліній, у залежності від їх важливості стосовно ключового поняття.

6.      Для основних гілок, що розходяться від центру, використовуйте різні кольори, це допоможе швидко виокремити інформацію і структурувати її.

7.      Використовуйте малюнки і символи. Уся карта може складатися з них.

8.      Формат карти  - А 4, А3. Намагайтеся організувати простір таким чином щоб менше залишалося білого. Гілки не розташовуйте надто тісно.

9.      Розташовуємо карту горизонтально: так зручніше читати її.

10. Виробляємо свій власний стиль.

Залежно від обсягу або застосування Тоні Б’юзен розрізняє такі типи ментальних карт:

– стандартні карти (standard maps). Це безліч класичних ментальних карт, що служать для засвоєння, запису ідей і розкриття власної індивідуальності;

– швидкісні карти, або карти-блискавки (speed maps). Ці ментальні карти стимулюють розумові процеси (що я знаю з цієї теми). Картою може стати, приміром, короткий одноколірний конспект, зроблений перед уроком;

– майстер-карти (master maps). Це дуже об’ємні карти до цілої галузі знань, наприклад за матеріалами одного семестру. Вони часто складаються безперервно і призначені для загального огляду з усієї теми;

– мега-карти (mega maps). Пов’язані одна з одною, карти називаються мега-картами. Центральна карта (з відносно малою кількістю рівнів) пов’язана з наступними картами, у яких представлені деталі або додаткові аспекти.

Якщо вести мову про план-конспект уроку у вигляді ментальної карти, то варто наголосити: оскільки кожен учитель складатиме його для себе, то і зручним він має бути для вчителя. А тому, дотримуючись основних правил створення карти, необхідно для себе визначити, який вигляд матиме вона. Але карта пам’яті повинна містити усі етапи уроку (на гілках) відповідно до його типу (загальний вигляд карти),   форми й методи роботи (другорядні гілки), компетентності й наскрізні лінії,  тему (центральне поняття) та мету.

На прикладі уроку української літератури за темою «Є.Гуцало «Лось» я продемонструю зручну для мене карту (на слайді).

У зв’язку із зміною підходів у навчанні, із зміною покоління учнів, усе частіше науковці говорять про недоцільність використання конспектів під час уроків. І пов’язано це із  новим, «кліповим» типом мислення сучасних учнів: вони не в змозі опрацьовувати великий об’єм інформації та ще й у звичному для нас вигляді – конспекті. Виховані на інформаційних технологіях, ґаджетах, сучасні діти сприймають новий матеріал на асоціаціях, у ключових словах, яскравих картинках, а головне – мінімум часу на виконання.  Тому ментальна карта й стала актуальною як інструмент в діяльності сучасного вчителя: вона поєднує в собі усе вище згадане.

Матеріал на уроці для його кращого засвоєння учнями краще подавати у вигляді ментальної карти. Біографія письменника: подавати  дітям життєво-творчий шлях письменника у вигляді хронологічної таблиці немає сенсу. Краще виокремити найголовніше і найцікавіше на гілках карти (причому це може бути і випереджальне завдання для учнів) (М.Хвильовий). Аналіз твору: якщо вести мову про художній твір, то інформація, подана поступово (Coggle) і скопійована у вигляді ментальної карти, матиме більше шансів на засвоєння. («Гайдамаки»).  Щодо характеристики персонажа, то, звичайно, ця карта доцільніша у виконанні самих учнів під час уроків. Головне – навчити учнів з нею працювати...