Виховний потенціал казок В.Сухомлинського

виступ на міській конференції 

Презентація за посиланням

https://drive.google.com/file/d/11bwF67tQ_dfqrf3BiPHiApI1-2XR2y_5/view?usp=sharing

 В умовах реформування сучасної освіти та реалізації засад Нової української школи актуальним залишається виховання національно свідомої, духовно багатої особистості. Згадаймо лише позаурочні виховні заходи, мета проведення яких – виховання шанобливого ставлення до української  культури, свідомого патріота своєї держави, гордості за націю. Згадаймо також триєдину мету кожного уроку, одним із компонентів якої є виховний, про який ми дітям не говоримо, але через мовний та літературний матеріал реалізуємо. І в цьому ми слідуємо, на наш погляд, одній із 100 порад великого українського педагога-гуманіста В.Сухомлинського, який зазначав, що «однією з умов високої ефективності педагогічного впливу є обстановка ненавмисності цього впливу»[2]. Тобто учень не повинен знати, що його виховують, оскільки справжнє виховання – це самовиховання. Учитель має розкрити духовні сили дитини, спонукати до «внутрішньої роботи розуму й серця, спрямованої на самопізнання й самовдосконалення»[2]. І зробити він це може через   власний приклад, образ, слово. Учителеві-словеснику відведено в цій роботі особливу роль, адже на прикладі персонажів творів, зокрема казок, їхніх вчинків, міркувань, поведінці він має змогу розвивати внутрішній світ дитини, виховувати позитивні риси її характеру.

 «Василь Олександрович особливо високо цінував мудрі поради Я. Коменського та К. Ушинського, які наголошували на провідній ролі слова у вихованні особистості. Ідеї цих педагогів В. Сухомлинський творчо розвинув у власній діяльності, вони знайшли відбиття в його педагогічних поглядах, зокрема, на проблему виховання засобами слова» [3].

Провідна роль у цьому належить казкам педагога. Він вважав, що без казки неможливо уявити мислення і дитяче мовлення, оскільки казка допомагає оживити навколишній світ [1].

Мета роботи – виявити виховний потенціал казок В.Сухомлинського.  

Актуальність виявляється в тому, що принципи виховання школярів за Сухомлинським суголосні із принципами навчання й виховання в Новій українській школі.

Предметом дослідження стали казки В.Сухомлинського різної тематики, через образи персонажів та ідею яких розкриємо виховний потенціал творів, що є об’єктом нашого дослідження.

У своїх працях В.Сухомлинський рекомендує приділяти значну  увагу  формуванню у школярів вміння читати, бачити  глибинний зміст тексту, адже без цього просто неможливе осмислення добра і зла. Великого значення вчений надавав бесідам, присвяченим обговоренню змісту твору, його ідейному спрямуванню, але радив їх проводити так, аби діти не відчували, що їх виховують.

Казка, на думку Василя Олександровича, – активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розуму, почуття. Діти розуміють, що казкові герої видумані, але носії добра і зла викликають у душі дитини чи схвалення, чи осуд. Завдяки казці, дитина сприймає світ не тільки розумом, але й почуттям. Саме в ній вона знаходить реальну форму виявлення своїх духовних сил [1]. Тому, мабуть, у своїй школі (із книги «Серце віддаю дітям») Василь Олександрович створив кімнату казок, де кожна дитина мала можливість доторкнутися до чарівного світу слова, адже вихованці Сухомлинського й самі ставали авторами творів.  Педагог вважав, що таким чином можливо розвивати уяву й фантазію дітей, а також навчати їх людяності, доброти, співчуття, совісті й щастя.

Казки Сухомлинського невеликі за обсягом (що дозволяє дітям дошкільного,  молодшого та середнього шкільного віку читати їх), але в цьому й виявляється професіоналізм педагога. Вони, на перший погляд, надзвичайно прості, але водночас допомагають учителям і батькам виховати в дітях найголовнішу рису – людяність.

Неможливо, на наш погляд, об’єднати казки Сухомлинського в тематичні групи, адже  всі вони, маючи народне підґрунтя,  спрямовані на виховання високодуховної особистості. Проте можливо згрупувати їх за тим, які саме чесноти чи недоліки демонструють герої творів.

Наприклад, Андрійко із казки «А серце тобі нічого не наказало?» опиняється  перед моральним вибором: відвідати батька в лікарні чи поїхати в ліс із класом. Мораль твору полягає в тому, щоб дитина змогла вчасно виокремити головне і другорядне в житті і завжди на перше місце ставила близьких їй людей, вміла співчувати.

До другої групи (напевно, найбільшої) можна віднести казки під девізом «Бо я – людина!»( «Важко бути людиною», «Бо я - людина»,  «Навіщо кажуть «Спасибі»), герої яких без примусу чинять по совісті: щиро дякують за допомогу та безкорисливо роблять добро для інших, навіть незнайомих людей.  Щоб підкреслити  значущість людини як істоти розумної, автор вкладає в уста героїв слова : «Бо я – людина!». А відтак дитина, читаючи цей твір усвідомлено, зрозуміє, що творити добру справу треба від щирого серця.  

 Герої Сухомлинського своїм прикладом навчають діток відрізняти хороше від поганого, приносити користь іншим та бути працьовитим.  Так, у казці «Борщ зі скибкою свіжого хліба» маленький читач знайомиться із двома братами – Працьовитим і Ледачим. На прикладі першого вчиться працювати й допомагати батькам, а лінощі другого  повинні викликати осуд в його очах, про що батьки або вчитель зможуть дізнатися, поспілкувавшись з учнем і поставивши йому низку запитань. Про корисність проведеного дня розповідає казка «Втрачений день», у якій батько сумує з приводу даремної втрати часу молодшим сином, який нічого корисного не зробив, на відміну від старших братів.

Одну з чисельних груп становлять казки про силу слова в житті людини, його вплив на стосунки між рідними і близькими. Сюди відносимо казки «Образливе слово», «Добре слово», «Бабусин борщ», читаючи які, дитина  усвідомлює як цілющу, так і руйнуючу силу слів, учиться бути доброзичливою і вихованою.

Багато у Василя Олександровича пізнавальних казок. Вони знайомлять дітей із світом природи, звичками тварин, способом їх життя, особливостями поведінки. Так, казки «Перепел і Кулик», «Маківка і Джміль», «Ласкавий вітер і холодний вітрюга», «Де беруться краплини» тощо можна розглядати не тільки як літературні твори, але й джерело цікавих фактів для вивчення природознавства або ж встановлення між предметних зв’язків на кроках української мови та літератури в 5 – 6 класах.

Любов до рідної землі, до природи, до Батьківщини – це тема інших багатьох творів В.Сухомлинського.   У казці “Деркач і Кріт” маленький читач знайомиться з  Деркачем, пташкою, яка  щороку  повертається з теплих країв, щоб вивести на рідній землі пташенят. Незважаючи на усі труднощі, пташка розуміє, що  та дорога необхідна , бо «... там її рідна батьківщина». Саме казка, на думку педагога, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього світу. Як писав науковець, казка завжди глибоко національна і самобутня, вона є джерелом виховання любові до Батьківщини і рідного слова. Таким чином, для Сухомлинського питання моралі та етики є невіддільними від національно-патріотичного виховання. Тільки в тандемі вони допоможуть дітям усвідомити і зрозуміти найпростіші істини життя.

Педагогічні казки В.О. Сухомлинського ніби опосередковано, непомітно зовні, насправді вміло і глибоко виховують у дітей найкращі людські якості. Своєю творчістю великий педагог досяг тих морально-етичних норм, які можна проповідувати як заповіді. Вони для тих, хто хоче стати Справжньою Людиною.

Отже,  казки В.Сухомлинського – це не просто літературний твір, а ціла авторська система  форм, методів і засобів навчання й виховання дітей. Вони спонукають до роздумів,  навчають критично оцінювати як свої, так і вчинки інших, приховано виховують найкращі людські риси в наших дітях. І оскільки створені вони на національному ґрунті, то «несуть у собі елементи високих моральних якостей, без яких неможливо уявити людину-громадяниа»[3].

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.     Масловська М. Казковий світ Василя Сухомлинського // http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38258/45-Maslovska.pdf?sequence=1

2.     Сто порад вчителеві В. Сухомлинського//  https://mala.storinka.org/%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D1%81%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D1%82%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4-%D1%83%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%96.html

3.       Ушанова М. Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В. Сухомлинського//

https://www.cuspu.edu.ua/ua/prohramy-vstupnykh-vyprobuvan/330-naukovi-konferentsii-tsdpu/konferentsiia-2015/sektsiia-3/3844-vykhovannya-shkolyariv-zasobamy-slova-u-tvorchiy-spadshchyni-v-o-sukhomlynskoho