ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ 5 – 11 КЛАСІВ

Сьогодні   ми спостерігаємо за тим, як змінилася  комунікаційна і, відповідно, мовна ситуація в суспільстві. З’явилися нові способи збереження, переробки й передачі вербальної інформації, серед яких домінують аудіо- та аудіовізуальні джерела мовлення (радіо, телебачення, соцмережі, Скайп, мобільний зв’язок).  І якщо донедавна проблеми формування мовленнєвих навичок були актуальними, як правило, для професій гуманітарної спрямованості, то сьогодні практично для всієї системи освіти важливим є формування в учнів умінь розв’язувати комунікативні завдання з єдиною метою – виховати випускника як комунікативну, конкурентоспроможну особистість.

Складниками комунікативної компетентності є мовна, мовленнєва, соціокультурна, діяльнісна компетентності. На відміну від інших шкільних предметів, для яких комунікативна компетентність є ключовою, для мовних курсів вона є водночас і ключовою, і предметною, що формується в школярів у процесі навчання мови, зокрема української, і передбачає сформованість в учнів умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

            Мовленнєва компетентність – це вміння
адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби вираження мовлення.

Год/рік	Види мовленнєвої діяльності	Вимоги до навчальних досягнень учнів
1 ІІ семестр	Аудіювання ( слухання і розуміння мовних одиниць)	Уміти слухати і розуміти текст, визначати основну думку.
1 (І семестр) 1(І семестр) 1 (ІІ семестр)	Говоріння    діалог    твір переказ	Будувати діалоги, переказувати тексти, створювати власні висловлювання.
1 (ІІ семестр) 1 (І семестр)	Читання   вголос мовчки	Читати тексти правильно і усвідомлено.
1 – 2 2	Письмо   Твір переказ	Будувати письмові висловлювання

 Оцінка за сформовані мовленнєві навички, на перший погляд, важлива й потрібна тільки на уроках української мови. Частково правильно. Але ці вміння потрібні й на інших уроках, на яких відбувається їх закріплення,  певною мірою. До прикладу, аудіативні навички застосовують учні на уроках-лекціях, подачі нового матеріалу, коли є потреба запам’ятати чуже висловлювання, а згодом відтворити, сприйняти й зрозуміти, зробити висновки. Моніторингові дослідження аудіативних умінь учнів 7, 9, 11 класу показали:

№ з/п		2013/2014 н.р.
1.	6А	6.4
2.	6Б	8.1
3.	8А	7.1
4.	8Б	7.3
5.	10	8.9

Основний недолік учнів при аудіюванні – неуважність, невміння зосередитися, почути (не слухати, а почути) і, як наслідок, не сприйняти і не зрозуміти. Відсутність таких вмінь погіршує засвоєння учнями навчального матеріалу, призводить до зниження рівня НДУ інших навчальних предметів.

Читання – основа формування мовленнєвих умінь. Мотивом його є спілкування, метою – здобуття певної інформації. На основі чужого письмового мовлення ми будуємо власні висловлювання. Саме вміння читати лежить в основі всіх навчальних предметів (опрацювання підручникового параграфа, літературних творів тощо). І читання вголос, і читання мовчки спрямовані на адекватне сприйняття тексту. Результати  :

№ з/п		2013/2014 н.р.			2014/15 н.р		різниця
		ЧМ	ЧВ		ЧМ	ЧВ	ЧМ	ЧВ
1.	6А	6.8	7.8	7А	6.9	--	0.1	--
2.	6Б	7.9	8.9	7Б	8.3	--	0.4	--
3.	8А	6.8	7.7	9А	6.9	--	0.1	--
4.	8Б	6.8	7.9	9Б	6.9	--	0.1	--
5.	10	7.2	10.1	11	7.4	--	0.2	--

Читання мовчки  дозволяє перевірити рівень сформованості розуміння тих чи інших понять, тем, проблем, а також правильно вибрати необхідне і важливе, звернути увагу на дрібниці. Перевірка читання вголос має на меті ті ж чинники, що й при читанні мовчки, але з додаванням вміння читати з  потрібною швидкістю, дикцією, темпу, інтонацією,  логічним наголосом тощо. Різниця в тому, що для читання мовчки береться незнайомий текст, а для читання вголос  – знайомий. Оскільки читання – процес осмислення й сприйняття, то його ефективність залежить від рівня сформованості уваги й уяви. Саме тому більш високий бал отримують діти за читання художніх текстів, гірше даються наукові й публіцистичні.

Проблема в тому, що читання присутнє на різних предметах, проте дотримання вимог читання відбувається тільки на уроках мови та літератури, звідси – відсутність єдиного підходу.

Такий вид контролю,  як говоріння включає усні діалог, твір, переказ, які теж застосовують вчителі всіх предметів: висловлювати думку, створювати власні висловлювання, вести дискусію, діалог – доречні форми будь-якого комбінованого уроку, узагальнення й систематизації знань.

Практика показує, що складати й розігрувати діалоги учні вміють уже з 5 класу. Результати за минулий навчальний рік і нинішній.

№ з/п	Клас	2013/2014 н.р.	Клас	2014/2015 н.р.
1	6А	6.4	7А	7.7
2	6Б	8.1	7Б	8.0
3	8А	7.1	9А	7.4
4	8Б	7.3	9Б	7.4
5	10	8.8	11	8.9

 Хоча спостерігаємо проблему недотримання обсягу, теми діалогу, правильності оформлення. Справа в тому, що на уроках іноземної мови теж присутній цей вид роботи, проте різниця полягає у підході до перевірки діалогу різними вчителями.

Твір усний і письмовий надає широкі можливості для самостійного творчого вияву мовлення учнів, але водночас і можливість обійти прогалини у своїх знаннях з орфографії, пунктуації тощо. Проте практика свідчить, що не всі учні  розуміють цю можливість.  І пов’язано це з тим, що їм важко викладати думки, зберігати послідовність, логічність, подавати найголовніше, дотримуватися стилю, типу мовлення, теми. Останнім часом ситуацію ускладнилася ще й розповсюдженням мережі Інтернет, звідки учні здебільшого черпають інформацію. Звідси й невміння учнів редагувати власні тексти, пояснити вид помилки тощо.

Результати  твору:

	2014/15 н.р
	усний	письмовий
7А	6.6	--
7Б	7.9	--
9А	6.1	6.6
9Б	6.5	6.7
11	7.9	7.5

Якщо деталізувати твір письмовий (вид контролю - письмо), то варто зазначити, що при виставленні оцінки враховуємо не тільки зміст, логічність, послідовність викладу, розкриття теми (як при усному), а ще й помилки різного типу: орфографічні, пунктуаційні, стилістичні – яких досить багато нараховуємо. А це свідчить про недостатність засвоєння мовних тем. Зрозуміло, що вміння складати твори необхідне не тільки на уроках мови та літератури. Адже повідомлення на різну тему, реферати, випереджальні завдання, проекти – це все власні висловлювання учнів, тобто твір. Але проблема в тому, що і тут відсутній єдиний підхід: помилки виправляють тільки українські філологи, а, отже, дотримання норм орфографії, пунктуації,стилістики втрачає свою актуальність на інших предметах.

Рекомендації:

1.     Учителям-філологам обов’язково проводити роботу над помилками після написання творів, переказів, диктантів

2.     Учителям-предметникам:

·   Вчити давати повну відповідь на запитання;

·   Коригувати мовлення учнів;

·   Стежити за грамотністю школярів: при перевірці зошитів, самостійних, практичних, лабораторних робіт звертати увагу на помилки;

·   Приділяти значну увагу роботі з підручником: списування, виписування основного, складання плану тексту;

·    Вчити складати висловлювання за картиною, схемою, малюнком;

·   Здійснювати перевірку рефератів, проектів з огляду на розкриття теми, послідовність викладу, структурування матеріалу, грамотність;

Працювати над підвищенням власної грамотності, стежити за власним мовленням.