Тема: Геній не має дати смерті

Мета:  вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України –           

Т. Г. Шевченка; формування культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; виховання любові до рідного краю, його природи, до світлого образу Тараса Шевченка; викликати бажання читати твори Кобзаря.

Обладнання. Святково прибрана світлиця, портрет Тараса Шевченка, вишиті

рушники та серветки, хліб-сіль на вишитому рушнику, виставка творів                   Т. Г. Шевченка, ілюстрації малюнків учнів до творів Т. Г. Шевченка

Ведучий  В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка.

Ведучий  200 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

Учень. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учень. У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Учень. Збулись слова твої пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став!

Вперед, брати!Все далі й далі,

Як тихий надвечірній світ,

Нам сяє в радості й печалі

Ясний Шевченків «Заповіт».

Ведучий. «Заповіт» Тараса Григоровича перекладено 150 мовами світу. Пропонуємо вашій увазі переклад білоруської, болгарською, польською, російською мовами.

І учень (білоруська мова):              ЗАПАВЕТ

                                                   Як памру,дык пахавайце

                                                    Мяне на кургане,

                                                    Сярод  стэпу шырокаго,

                                                    На Украіне слаунай,

                                                    Каб бяскрайнія розлогі,

                                                    І Дняпро, і кручы

                                                    Было  відна,было  чутна,

                                                    Як  грыміць  грымучы.

ІІ учень (болгарська мова):         ЗАВЕТ

                                                   Щом умра, ме погребете

                                                   нейде на могила,

                                                   посред степите широки

                                                   на Украйна мила,

                                                   та скалите над водата,

                                                   Днепър й полята,

                                                   да се виждат, да се чува,

                                                   как реве реката.

ІІІ учень ( польська мова):           Тестамент

                                                Кеды умре,то на взгужу

                                                Взнешче мі  могіле,

                                                Пощрут степу шерокего

                                                Украіны мілей.

                                                Абы ланы розложисте

                                                І бжег  Днепру стромы

                                                Можна  было віджечь, слышечь

                                                 Его гжменце громы.

ІV  учень (російська мова):                ЗАВЕЩАНИЕ

                                                 Как умру,похороните

                                                 На Украйне милой

                                                 Пусть курган в степи широкой

                                                 Будет мне могилой.

                                                 Положите так, чтоб видел

                                                 Я луга и кручи,

                                                 Чтобы слышал ,как волнами

                                                  Днепр ревет могучий …

 І,ІІ,ІІІ, ІV учні читають усі разом  «Заповіт» українською мовою

                                                 Як умру,то поховайте

                                                 Мене на могилі,

                                                 Серед степу широкого,

                                                 На Вкраїні милій,

                                                 Щоб лани широкополі,

                                                  І Дніпро, і кручі

                                                  Було видно,було чути,

                                                  Як реве ревучий.

 Ведучий : А давайте зараз разом із вами зробимо екскурс у минуле і пригадаємо про життя Т.Г.Шевченка.

Сценка «Тарас з мамою»

(На фоні тихої мелодії «Зоре моя вечірняя» звучить розмова Тараса з мамою.)

Тарас.        Мамо,  чому так багато зірок на небі?

Мама.        Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зіронька падає. Бачив?

Тарас.        Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки великі, ясні, а другі ледь-ледь видно?

Мати.         Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Тарас.        Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найяскравіше.

Мати.         Старайся, мій хлопчику.

(На фоні мелодії «зоре моя вечірняя» звучать слова матері.)

Мати.                  Як гірко, як нестерпно жаль,

                   Що долі нам нема з тобою.

                   Ми вбогі, змучені раби

                   Не знаєм радісної днини.

                   Нам вік доводиться терпіть,

                   Не розгинать своєї спини.

                   Промовиш слово – і нагай

                   Над головою люто свисне.

                   І так усюди – з краю в край –

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

згорьованій, сльозами злитій.

О, любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

І учень: Шевченко народився в кріпаків,

                У багатодітній, селянській родині.

                Рано зазнавши сирітство і біль,

                Любив посидіти на самотині.

Інсценівка оповідання С.Васильченка

«Залізні стовпи»

Ведуча.      Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід.         Слава Ісусу Христу!

Всі.             Слава на віки!

Сусід.         Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати.         Та у нас клопіт, що й вечеря не вечеря: хлопець десь дівся,- зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали,- як у воду впав!

Батько.       Догляділи!

Сусід.         Нічого, знайдеться. Може заснув десь у буряні. Проспиться, прийде…

Мати.         Ну й де б їй дітися, вражій дитині?

Ведуча.      Раптом чути:»Чумаки! Чумаки!»

Сестра.      А ось і наш волоцюга з’явився!

Брат.          Нарешті прийшов!

Мати.         Де ти був?

Батько.       Де тебе носило?

Мати.         Де ти волочився?

Батько.       Де ж ти був оце - питаю?

Тарас.        Був у полі та й заблудив.

Батько.       Бачили таке? Хто ж тебе привіз додому?

Тарас.        Чумаки.

Всі.             Хто?

Тарас.        Стрітився з чумаками, питають: «Куди ідеш-мандруєш?» а я кажу: «В Кирилівку!» а вони й кажуть: «Це ти йдеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай з нами, ми довеземо.» та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько.       Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки.

Сусід.         Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько.       Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Катерина.  Ну, чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв.

Мати.         Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід.         Всі на кутку кажуть, що з вашого сина, мабуть, щось добряче вийде!

Батько.       Що вийде? Розбишака великий вийде – ось що! Ото чули про Кармелюка? А це другий буде такий.

Сусід.         Це той, що в панів віднімає та наділяє бідних?

Батько.       Так.

Ведучий. А як далі склалася доля Тараса?

ІІ учень: У пана Енгельгардта Шевченко службу ніс,

                «А обрусілий німець» був лихий на руки.

                 Та завдяки йому розкрився хист,

                 Хист до живопису, « дяківської науки».

Інсценізація вірша «Мені 13 минало»

(Підходить дівчина до хлопчика, витерла сльози, поцілувала. Тоді вдвох, взявшись за руки - виходять.)

Учень зачитує вірш «Мені 13 минало» (1 частину)

 Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?

Тарас:           Еге ж, малярем.

Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?

Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо, я буду таки малярем!

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой,  бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!

ІІІ учень: Малюнки генія побачив Карл Брюллов,

                 Які приніс до академії Іван Сошенко.

                 Так « український Рафаель» пізнав любов,

                 Визнання, радість і натхнення.

Ведучий.  В автобіографії Тарас Шевченко про свій викуп оповідає так: Тарас. "1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В.І.Григоровичу з проханням - звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В.А.Жу­ковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком

Жуковський.  Пане Енгельгардте, я зі своїми товаришами звертаюся до Вас із проханням дати вольну одному із Ваших кріпосних.

Енгельгардт. Так? І хто ж Вас цікавить?

Жуковський. Шевченко Тарас, дуже вправний  хлопець.

Енгельгардт. Та-а-ак? І нащо він вам здався? Такий ледащо?

Жуковський. У нього хист до малярства, шкода, щоб пропав.

Енгельгардт. Та так уже й талант! Ну, вміє зробити кілька мазків пензлем, то й що? Який уже там талант? А от прислужує він непогано.

Жуковський. Гаразд. Тоді дозвольте викупити його у Вас.

Енгельгардт. Викупити? Добре, продам за 2500 карбованців.

Ведучий    Тоді   друзі Тараса Шевченка взялися шукати кошти, але сума була непомірна.

Тарас.   Але Жуковський  попросив К.П.Брюллова намалювати з нього, Жуковського, порт­рет, щоб розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий.  

Ведучий. За даними бібліографів Шевченка,  у лотереї портрет викуплено було царською родиною, адже Жуковський був вихователем царевича на той час. Але сучасні дослідники життя Кобзаря зазначають, що воля Тарасові дісталася не за гроші тих, кого він ненавидів усією душею. Просто портрет був написаний відомим на той час Карлом Брюлловим і міг коштувати надто дорого.

ІV учень: І ось прийшов той день і та година,

                  Точніше 1838 рік,

                   Якого так чекала вся країна:

                  Шевченко - не кріпак, хоча до цього звик.

Ведучий. Отримавши на руки вольну, Шевченко не міг повірити, що відтоді не належить нікому, окрім себе самого.

Тарас.  Це правда, я навіть написав про це у листі до брата, тому що важко було стримувати оте радісне «Я вільний! Вільний!»

V учень: Минуло горе, так йому здалося,

                 Неначе болю зовсім не було.

                 На повні груди волі нап’ємося!

                 А доля готувала все не то.

VІ учень: Попереду були арешти і заслання,

                  І тричі подорож до рідної землі.

                  Та за життя борець отримав до визнання…

                  Лиш сльози, сльози сироти.

VІІ учень:Але сьогодні ми крокуєм разом

                 Тими дорогами, що метр нам протоптав.

                  І знаєм точно, не вимірюють все часом,

                  Бо запах волі Шевченко нам заповідав.

Учні співають пісню «Зацвіла в долині»

Ведучий.

Після нього зосталося слово -
Хвиля пристрасті без берегів -
Невгамовно палкі і в любові,
І в зненависті до ворогів.

Ведучий.
В тім огні нам горіть - не згоряти,
Черпать сили в дні бід і невдач.
Україно, згорьована мати
Над улюбленим сином поплач.

Ведуча. Голос Шевченка ми чуємо скрізь, ми відчуваємо його присутність, тому  і не дивно, що Тарасу Григоровичу не байдужою є й Україна сьогодні

Ведуча.  Пропонуємо вашій увазі цитати із творів Великого Кобзаря, які стали крилатими висловами. Зверніть увагу, наскільки пророчими виявилися слова Шевченка, адже залишаються актуальними вони і сьогодні.

Демонстрація фільму «Крилаті вислови Кобзаря».

Максим Рильський «Всі його ми батьком звемо»

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду.

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне,

І ненавидів потворне,

І його ім'я незгасне

Світлий образ - неповторний

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим

Ось чому в сім'ї великій

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Ти залишив нам славні

Безсмертні заповіти,

Їх будемо сповняти

Ми - українські діти.

Найкращому поету сьогодні

Ми поклін віддаймо.

Всі: І ніколи-ніколи

Його не забуваймо!

Ведучий. : Шануймо геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятаймо його заповіти.

Єднаймось, братаймось

Вкраїну любімо.

Свого не цураймось

Шевченкові діти.

Ми вдячно всі шануймо

Славного Тараса.

В сім'ї вольній пам'ятаймо

Бо він - гордість наша!

Учні співають пісню «Реве та стогне..»

 Презентація до заходу

http://www.slideshare.net/kristinaokyay/ss-41888192

При створенні сценарію заходу користувалася кількома Інтернет-джерелами