Фрейм як спосіб візуалізації інформації на уроках української літератури

виступ на семінарі у Чернівецькій ЗОШ №31

 Презентація за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1_dI3XC4QqtreyiCYRyXPOXhEVPx6PDxG/view?usp=sharing

Для якісної підготовки до ЗНО з української мови та літератури варто звернути увагу на такий метод, як фрейм, оскільки цей принцип повторення засновано на структуруванні й технологізації знань, що можна використовувати при вивченні будь-якої теми. Це одна з найдієвіших форм роботи на уроці літератури, бо дозволяє оптимізувати і роботу школярів, а також підготовку учнів до ЗНО. Варто наголосити, що фрейм зручний у роботі з сучасними учнями: їхнє кліпове мислення ідеально допомагає при заповненні порожніх вікон фрейму.  Крім того, зауважу, що залежно від рівня підготовки учнів, класу цей вид роботи  відповідає основній дидактичній меті: від простого до складного. Якщо ви тільки вперше застосовуєте цей вид роботи,  то варто розпочати з готового варіанта-демонстрації, щоб учні мали уявлення кінцевого результату. Згодом поступово ускладнювати завдання, даючи все більше порожніх вікон. У результаті, в кінці навчального року, а то й 11 класі можна братися до самостійного складання фрейму.

Фреймова схема-опора   представляє собою жорстку конструкцію, що містить  порожні вікна - слоти, які багаторазово «перезаряджаються» інформацією. Це щось на зразок схеми з категоріями і підкатегоріями.

Не секрет, що інформація, представлена в схемах, таблицях, малюнках, засвоюється набагато краще. Тож сьогодні ми маємо величезну кількість посібників, брошур, в яких подано мовний та літературний матеріал саме у такому вигляді. Це зручно. Але ще зручніше, коли учні мають можливість створювати такі шаблони   самостійно (поєднання двох типів мислення).  Доцільно використовувати фрейми з 5 по 11 клас, змінюючи наповнюваність інформацією, створюючи безперервне вивчення певної теми.

Використання фреймів під час вивчення української мови та літератури передбачає дотримання певної послідовності (за А.А. Остапенка, С.І. Шубіна):

1.     Вибудувати каркас змісту певного навчального матеріалу, розділивши його на певні сектори.

2.     Визначитися з фокусом – темою, яка актуалізується в центрі каркасу.

3.     Продумати назви слотів.

4.     Здійснити вербальне наповнення фреймових структур.

5.     Такий фрейм є візуалізацією, яка дає змогу розгортати відповідь за певним сценарієм, кроки якого визначаються назвами слотів.

 Проте така послідовність дій при складанні фреймів не є обов’язковою. Учитель і учні можуть урізноманітнити підхід  на свій розсуд,  у залежності від теми уроку, назви фрейму, рівня класу тощо.

Робота з опорним конспектом базується на діяльнісній основі, оскільки учні не просто пасивно сприймають представлену картинку, а є її співтворцями, цей метод  передбачає самостійну роботу учнів, що в сучасних умовах розвитку освіти є достатньо актуальним.  Об’єднавшись у групи, учні можуть складати фрейми до однієї чи кількох різних тем з наступною презентацією  своєї діяльності. Такий метод доречно використовувати на етапі актуалізації,  засвоєння нових знань, закріплення навчального матеріалу, домашнього завдання. Зауважу, що фрейм можна використовувати як учителеві при поясненні нової теми (поступово виводячи інформацію на екран або ж створюючи разом із учнями схему), так і для диференційованої перевірки знань учнів. Наприклад, літературний паспорт твору «Мойсей » І.Франка (для пояснення) або ж порожній фрейм для перевірки (на слайді).

Настав час перейти від теорії до практики.

І група – створити фрейм як основу для літературного паспорта твору «Кайдашева сім’я».

ІІ група – створити фрейм  «Головні персонажі» повісті «Кайдашева сім’я».

ІІІ група - фрейм як основу для літературного паспорта твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

ІV група - фрейм  «Головні персонажі» роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Таким чином, фрейм дає змогу й учням, і вчителеві структурувати відомості про певний твір, узагальнювати знання з певної теми, тренувати пам’ять, логіку, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зрештою – практично застосувати знання. Варто наголосити, що цей метод може бути прикладом різних технологій, залежно від мети його використання.