Леся Українка

Драма-феєрія «Лісова пісня»

Останній монолог Мавки із драми-веєрії "Лісова пісня"

 О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю, —
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю..

Тарас Шевченко

"Заповіт"

 







Cкачать Богдан Ступка Заповіт бесплатно на pleer.com

Як умру, то поховайте
Мене на могилі

Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море                                                Дивіться презентацію:
Кров ворожу... отойді я                               http://okyayxm.blogspot.com/2015/08/blog-post_11.html
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.

Павло Тичина

«О панно Інно!»

О панно Інно, панно Інно!
Я сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? Давно. Цвіли луги...
О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші. Я ридаю.

Григорій Сковорода

«Всякому місту – звичай і права» 

Cкачать Всякому місту — звичай і права бесплатно на pleer.com
Всякому місту - звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю - любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Ліна Костенко

«Страшні слова, коли вони мовчать»

 

Страшні  слова,  коли  вони  мовчать,
Коли  вони  зненацька  причаїлись,
Коли  не  знаєш,  з  чого  їх  почать,
Бо  всі  слова  були  уже  чиїмись.


Хтось  ними  плакав,  мучився,  болів,  
 із  них  почав  і  ними  ж  і  завершив.      
 Людей  мільярди,  і  мільярди  слів,  
 а  ти  їх  маєш  вимовити  вперше!        


Все  повторялось:  і  краса,  й  потворність.  
Усе  було:  асфальти  й  спориші.  
Поезія  -  це  завжди  неповторність,
якийсь  безсмертний  дотик  до  душі.

«Українське альфреско»

Іван Франко

"Гімн"

Скачать Франко Іван Гімн бесплатно на pleer.com
Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє, 
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, 
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:

По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,

Іван Драч

«Балада про соняшник»

В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
- Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником. 

Є. Маланюк

Григорій Квітка-Основ"яненко

"Маруся"

Літературний рід: епос.

Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).

Тема: зображення життя українського селянства, праця, побут і зви­чаї народу.

Головна ідея: оспівування високих морально-етичних якостей прос­тої людини.

Головні герої твору: Наум Дрот і його дружина Настя, їхня дочка Маруся; Василь (коханий Марусі), Олена (подруга Марусі).

Сюжет: розповідь про сім’ю Наума Дрота — на весіллі подруги Ма­руся й Василь знайомляться й закохуються з першого погляду — Ва­силь просить у Наума Дрота руки його дочки, проте дістає відмову — на другий день Наум Дрот пояснює Василеві причину відмови (Василя за­беруть у солдати) — хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати — Маруся, збираючи в лісі гриби, потрап­ляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя) — тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає — батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.

Василь Симоненко

"Лебеді материнства" 

 

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Олександр Довженко

"Україна в огні"

Перегляньте відео: 
http://okyayxm.blogspot.com/2015/01/blog-post_61.html

 

"Зачарована Десна"

Перегляньте відео: 
http://okyayxm.blogspot.com/2015/01/blog-post_6.html

Микола Куліш

"Мина Мазайло"

Перегляньте відео:
http://okyayxm.blogspot.com/2015/01/blog-post_9.html

Вам також буде цікаво:
http://okyayxm.blogspot.com/2014/11/blog-post_26.html
http://okyayxm.blogspot.com/2015/02/blog-post_85.html

Остап Вишня

Дивіться також:

http://okyayxm.blogspot.com/2014/11/blog-post_19.html

"Сом"

 "Моя автобіографія"

Михайло Коцюбинський

"Тіні забутих  предків"

 

 

"Intermezzo"

Cкачать Михайло Коцюбинський Intermezzo бесплатно на pleer.com

Володимир Сосюра

"Любіть Україну"

    Любіть Україну, як сонце, любіть, 

як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Ольга Кобилянська

"Земля"

Микола Хвильовий

Максим Рильський

"Молюсь і вірю"

Cкачать Максим Рильський Молюсь і вірю бесплатно на pleer.com

Молюсь i вiрю. Вiтер грає
 I п'яно вiє навкруги,
I голубiв тремтячi зграï
Черкають неба береги.
 
I ти смiєшся, й даль яснiє,
I серце б'ється, як в огнi,
 I вид пречистоï надiï
 Стоïть у синiй глибинi.
 
Кленусь тобi, веселий свiте,
Кленусь тобi, моє дитя.
 Що буду жити, поки жити
 Менi дозволить дух життя!
 
Ходiм! Шумлять щасливi води,
I грає вiтер навкруги,
I голуби ясноï вроди
Черкають неба береги.

Іван Котляревський

"Енеїда"

"Наталка Полтавка"