Використання сучасних інноваційних технологій на уроках УМЛ як засіб посилення мотивації учнів до вивчення предмета

Презентація до доповіді в кінці сторінки

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" і Державного стандарту базової і повної середньої освіти, основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні націо­нально свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови. Кожен педагог хоче і повинен досягти поставленої цілі, виконавши низку завдань, першим і основним, на мою думку, серед яких є виховання свідомого прагнення учнів до вивчення української мови. Бажання школярів учити і знати предмет прямо пропорційно залежить від уміння вчителя зацікавити, вмотивувати і стимулювати їх, а це, у свою чергу, стає можливим тільки за умови використання на уроці форм і методів роботи, які стимулюють й мотивують пізнавальний інтерес, тобто за яких сучасне навчання можна називати інноваційним.

Щоб правильно підібрати ці методи для роботи на уроці, слід пам’ятати про етапи оволодіння знаннями. Початковою ланкою є сприйняття. На цьому етапі учень слухає вчителя, адаптується до нової інформації. Наступною сходинкою є розуміння. З одного боку, на цьому етапі формується свідомість особистості, розвиваються її інтелектуальні можливості та інтереси. З іншого – розуміння — важлива сходинка до успішного запам´ятовування. Зауважте, що учень ніколи не скаже : «Я не знаю». Він каже: «Я не розумію». Тому що   оволодіння знаннями відбувається по спіралі, в якій нова інформація спирається на вже набуту раніше, тож для повноти картинки учень повинен не знати, те, що чує, а насамперед розуміти. Досконале розуміння веде його до етапу запам’ятовування, адже у пам’яті добре відкладеться те, що не є загадкою. Завершується етап учіння узагальненням і систематизацією, коли учень відому інформацію в змозі проаналізувати, виокремити закономірності, сформулювати загальні положення та надати власні оціночні судження й спрогнозувати подальший розвиток ситуації. На всіх етапах процесу учіння своєрідним психічним і логічним індикатором пізнавальної діяльності є практика. Застосування знань, умінь і навичок є завершальним етапом циклу учіння. Якщо людина не бачить виходу знань у практику, це різко знижує мотивацію, породжує думку про абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність. Тож роль учителя полягає в тому, щоб допомогти учневі успішно пройти усі етапи оволодіння знаннями, сприяти підвищенню мотивації і стимулювання навчання. Коло замкнулося. Схема опанування учнем  знань співзвучна із аналізом уроку за Блумом.

Якщо вести мову про форми роботи на сучасному уроці, то можна вирізнити такі основні: індивідуальна, парна, групова, колективна. Кожен учитель при складанні плану-конспекту  повинен враховувати вчасну, логічну й доцільну зміну форм роботи. З точки зору психологів дитина не може фокусувати увагу більше 3-5 хвилин, тож зміна видів і форм роботи призначена для того, щоб дитина не стомлювалася у сприйнятті матеріалу.  

Вихованню позитивної мотивації навчання сприяють загальна атмосфера творчості в класі, включення учня в колективні форми організації різних видів діяльності, співпраця між викладачем і учнем, допомога педагога порадами, чітке розуміння критеріїв оцінювання певного виду роботи.  Так, під час уроку варто використовувати не менше 3-х форм роботи:

·          колективна (фронтальне опитування, евристична бесіда, «Мозковий штурм», «Асоціативний кущ»)  – групова (стаціонарні, мобільні, домашні; від виду залежить тривалість виконання завдань – 2-5 хв.; результатом роботи групи є співпраця, презентація роботи ) – парна або індивідуальна (диференційовані завдання);

·                   Індивідуальна-групова-парна-індивідуальна;

·               колективна-парна-групова

 Тільки за цієї умови учням не «надокучить» виконання тих чи інших завдань, а зміна місця й оточення на уроці  позбавить одноманітності й додасть азарту.

Будь-яка діяльність буде ефективною і дасть якісні результати, якщо при виконанні завдання учень матиме мотиви й стимули для цього, інакше кажучи, знатиме, для чого йому це потрібно. Щоб сформулювати мотиви навчальної діяльності, учитель використовує весь арсенал методів організації і управління навчальної діяльності.

Ю.К. Бабанський вирізняє три основні групи методів, якими ми послуговуємося під час уроку:

·                   Методи організації навчально-пізнавальної діяльності.

·                   Методи стимулювання і мотивації.

·                   Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Варто зазначити, що педагогічна майстерність сучасного вчителя полягає у правильному їх підборі та грамотному поєднанні, адже від цього залежить досягнення поставленої мети уроку.  В цьому сенсі можна говорити про стимулюючо-мотиваційну функцію будь-якого методу навчання. Функція стимулювання в цьому випадку немовби виходить на перший план, сприяючи здійсненню освітньої функції всіх інших методів.

Важливим завданням навчально-виховного процесу є формування мотивації навчання на окремих етапах уроку, зокрема під час актуалізації. Цей етап присутній у структурі більшості типів уроків. У сучасній педагогіці, в залежності від мети, вирізняють 6 основних типів уроків, кожен із них має свою структуру:

1)                комбіновані (змішані);
2) уроки засвоєння нових знань;
3) уроки засвоєння навичок і умінь;
4) уроки застосування знань, навичок і умінь;
5) уроки узагальнення і систематизації знань;
6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь  

Так-от, якщо вести мову про актуалізацію, то вона має місце на уроці засвоєння нових знань, засвоєння навичок і умінь, застосування знань, навичок і умінь, узагальнення і систематизації, перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь. Різниця полягає виключно в часовій обмеженості (від 5 до 15 хвилин: найкоротшим в часі цей етап буде на уроці засвоєння нового матеріалу, найдовшим – узагальнення й систематизації, контролю й корекції знань), і в обсязі запропонованих завдань (їх не повинно бути надто мало, оскільки вони не викличуть зацікавлення, і не надто багато, інакше уся подальша робота на уроці втратить смисл ). У будь-якому разі правильно підібрані форми, методи й прийоми роботи на етапі актуалізації дозволять активізувати учнів, психологічно налаштувати їх, допоможуть усвідомити важливість теми і здійснять  «вихід» на мотивацію до її вивчення.

Цікава організація етапу актуалізації – це ефективний урок; ефективний урок – це  сучасний урок. А сучасним називаємо урок, якщо використовуємо інноваційні технології. Усе, як бачимо, взаємопов’язане.

 Тож на етапі актуалізації добре зарекомендувала  технологія критичного мислення (адже мотивований учень починає міркувати, основне призначення критичного мислення — це розв'язання проблем (завдань), а головним результатом критичного мислення є судження. Висунення гіпотез — це одне з ключових умінь у критичному розмірковуванні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв'язку. Психологічно критичне мислення ґрунтується на прагненні до творчого пошуку, жадобі до знань). Алгоритм критичного мислення включає чотири основні фази: аналіз, розуміння, оцінку, власне критику (ці фази дещо співзвучні із етапами оволодіння знаннями); технологія проблемного навчання (у процесі міркування учень шукає шляхи вирішення проблеми).

Хочу продемонструвати вам, які форми й методи на яких типах уроку застосовую. Отже, урок засвоєння нових знань. Етап актуалізації нетривалий у часі, покликаний освіжити знання учнів для легшого сприйняття нової теми. Тож можна запропонувати у колективній роботі вправу «Мозковий штурм» або ребуси, згодом в групах заповнити фрейм або проаналізувати схему. Усі методи спрямовані на розвиток логічного, критичного мислення. До прикладу пропоную вам розгадати ребус, який можна використати на уроках 5, 10 класу при вивченні іншомовних слів :

 https://okyayxm.blogspot.com/2016/12/blog-post_13.html

На етапі актуалізації уроку засвоєння навичок і вмінь варто закцентувати увагу на повторенні теоретичного матеріалу, який підкріплюємо практично. Ефективними в цьому плані будуть «Відновлення ланцюга подій», «Пазл», фрейм, «Асоціативний кущ», «Розвиваючий канон» (учням пропонуємо 3 слова, перші два з яких знаходяться у певних відношеннях. Необхідно знайти 4 слово, щоб воно перебувало у таких же відношеннях з третім: пісня-композитор= літак - пілот). До прикладу, пропоную вам   вправу «Розвиваючий канон». Встановіть певні відношення між словами за аналогією:

І група: Плаксій-Симоненко= Лис-?

ІІ: Іменник – назва предмета=числівник-?

ІІІ: Дерево – однина=міста-?

ІV: Прозаїк-роман=поет-?

На уроці комбінованого типу  етап актуалізації передбачає перевірку домашнього завдання, що плавно переходить до завдань, які встановлюють взаємозв’язок із новою темою. Тут можна застосувати мовні та літературні диктанти («Так-Ні», «Вірю – Не вірю», «Правда - Неправда», цитатні, характеристики тощо), робота в групах або парах - «Умисна помилка», «Помилкова альтернатива», картки з диференційованими завданнями. Цікавим прийомом є також «Диктант шпигуна» (під час написання якого я залучаю до роботи учнів із низьким і середнім рівнем знань. Принцип відбору «шпигунів» різноманітний: учитель сам призначає їх, за гендерною ознакою, за алфавітом тощо). Цей методичний прийом дозволяє розвинути зорову пам'ять, тренує уважність та відповідальність за кінцевий результат. Клас об’єднується у 5-6 команд. Текст диктанту теж ділять на стільки ж частин. Аркуші з текстом прикріпляються до стін якнайдалі від команди, для якої вони призначені. Кожний із членів команди стає «шпигуном». Він підходить до тексту, читає та запам’ятовує його, повертається до команди та диктує свою частину. Команди змагаються, перемагає та команда, яка закінчить роботу перша і не зробить помилок (зробить менше за інших).

На уроці узагальнення і систематизації знань етап актуалізації має характер повторення вивченого, налаштування на роботу на уроці, мотивацію до повторення теоретичного матеріалу, щоб упродовж наступних 25 хвилин виконувати на його основі практичні завдання. Тож я використовую завдання з ключем (групова робота), кросворди, «Асоціативний кущ» (колективна, рядами), вправи на тренування пам’яті й уважності (групова, парна, індивідуальна). Цей прийом достатньо цікавий, ефективний, коли учні   заздалегідь попереджені про те, щоб  уважно прочитати домашній параграф, вірш тощо. Вчитель дає учням аркуш, на якому посередині розташований текст, частина вірша. Завдання полягає в тому, щоб учні змогли написати необхідний текст зверху і знизу наявної фрази. Або спробувати висловити його усно — що ж мало передувати фразі й чим вона повинна була закінчуватися.

 Цікавою вправою є «Пазл». Це метод, коли з маленьких фрагментів створюється текст певної тематики, за умови, що в кожній картці є «ключ» (слово, фраза) до пошуку наступного уривка. Цей метод продуктивний у роботі над будь-яким граматичним матеріалом, над діалогічним текстом, для роботи з біографіями, з великим інформативним текстом. Найпростішим його варіантом є завдання скласти речення із запропонованих складів у 5 класі.

 Ще одним дієвим прийомом на повторення є «Шпаргалка». Учням пропонується зробити шпаргалку  до певної теми. Заздалегідь обумовлюється кількість категорій, тема. Перевірити цей вид роботи можливо різними способами: взаємоперевірка по колу, за принципом «доповідач-опонент-рецензент-реципієнт». Цей методичний прийом прийнятний тоді, коли матеріал добре знайомий учням. Тож пропоную вам попрацювати в групах і зробити шпаргалку для своїх однокласників: І, ІІІ група - другорядні члени речення , ІІ, ІV гр.– Прості тропи (епітет, метафора, порівняння).(перевіряємо  за принципом – доповідач-опонент-рецензент).

 Сьогодні хотілося б поділитися з вами одним із методів, що доречний на уроці узагальнення – «Кроссенс». Варто зазначити, що доволі складний метод в роботі, оскільки є, певним чином, однією із найвищих форм діяльності дитини на уроці. Кроссенс  – асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень».  Ідея кроссенса проста, як і все геніальне. Це  асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти    картинок.  Зображення розташовують так, що кожна  картинка має зв'язок із попередньою і наступною,  а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс – знайти асоціативний  зв'язок  між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5.  Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в  кроссенсі.  Але зазвичай потрібно встановити зв’язки по периметру між квадратами 1-2, 2-3, 3-6, 6-9, 9-8 8-7, 7-4, 4-1 («основа»), а також по центральному хресту між квадратами 2-5, 6-5, 8-5 и 4-5 («хрест»). Наприклад, кроссенс «І.Франко», «Леся Українка».
           Таким чином, кроссенс є сукупністю дванадцяти (за числом сусідніх пар) асоціативних головоломок.  Відповідь не завжди є однозначною, але в більшості випадків ті, хто відгадують, знаходять однаковий ланцюжок асоціацій. Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою  нетрадиційної перевірки знань із теми.  Застосування кроссенса на уроці різноманітне, його можна використати:
1.    при формулюванні  теми і мети уроку;
2.    при вивченні нового матеріалу на етапі актуалізації як постановку проблемної ситуації;
3.   На етапі закріплення на уроці, включити як  рефлексію.
Повністю урок можна побудувати в формі  кроссенса, тобто дев’ять  елементів кроссенса можуть представляти собою структуру уроку.
 Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання. Працювати з кроссенсом можна в групах, парах, колективно. Цей метод дозволяє розвивати критичне (аналітичне, логічне, образне) мислення. На сьогоднішній день це не достатньо розповсюджений метод, оскільки він вимагає зусиль для роботи як від учителя, так і від дітей. Хочу продемонструвати кроссенси, які використовую я, але якщо бути точною, то це тільки елементи методу, так би мовити, спрощений його варіант. Пропоную вам попрацювати в групах, скласти кроссенси «Граматичні ознаки іменника», «Граматичні категорії дієслова».

Таким чином, кроссенс можна використовувати з 5 по 11 клас: у середніх класах – для формування знань, умінь, навичок, у старшій школі – при підготовці до ЗНО. Головне – чітко сформулювати тему, визначити асоціативні зв’язки між поняттями.

При підготовці до ЗНО важливо не тільки спрямовувати учнів на повторення мовних та літературних тем, а й навчити писати власне висловлення, оскільки воно має свою визначену структуру. Ні для кого з нас не є секретом, що більшість сучасних учнів не надто красномовні, певну проблему для них становить висловити думку як усно, так і письмово. Тож на уроках розвитку мовлення, під час яких ми пишемо навчальні твори, можна використати метод кейсів – метод колективного аналізу ситуацій. Термін «кейс-стаді» означає «повчальний випадок» (англ. Case – випадок,   study - навчатися). Уперше цей метод використано на початку ХХ століття в Гарвардській бізнес-школі. Але на сьогоднішній день цей інтерактивний метод (з деякими модифікаціями ) можна використовувати на будь-якому уроці. Цікавим він є при написанні висловлення за зразком ЗНО.

Отже, з методичної точки зору кейс – це спеціально підготовлений навчальний матеріал (текст на задану тему дискусійного характеру, оскільки повинен вимагати аналізу), що містить структурований опис ситуацій. Як інтерактивний, кейс-метод може застосовуватися при закріпленні знань та вмінь, що були отримані на попередніх заняттях, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики. Мета кейсів – детальний аналіз (з боку учнів), а не оцінювання.

Хороший кейс має задовольняти такі вимоги:

-                     відповідати чітко поставленій меті;

-                     мати відповідний рівень складності;

-                     ілюструвати декілька аспектів життя;

-                     бути актуальним на сьогоднішній день;

-                     розвивати аналітичне мислення;

-                     провокувати дискусію;

-                     мати декілька рішень.

Для правильної роботи з кейсом необхідно ознайомитися із етапами його складання, так само при написанні висловлення ми теж знайомимо учнів із його структурою. Тож проведемо паралелі для кращого розуміння того, як працює кейс. Класичний варіант моделі ситуаційного навчання:

I етап - індивідуальне вивчення учнями  тексту ситуації – ознайомлення із темою твору.

II етап - формулювання викладачем основних питань з кейсу, вступне слово викладача – пояснення і нагадування основних моментів висловлення, власне тема твору.

ІІІ етап- об’єднання в  творчі групи (звичайно, що при написанні твору ми практикуємо колективні роботи, мова йде про роботу, що передує чистовому варіанту; крім того, у процесі навчання більшості учням легше опановувати нове не індивідуально, а в групі чи парі – так відповідальності менше, а отже, вони розкриваються).

ІV етап – робота в групах – учні готують тезу, аргументи, приклади, висновок; висувають пропозиції, добирають найкращий варіант

V етап – презентація рішень груп

VІ етап – загальна  дискусія, запитання, виступи з місця

VІІ етап – виступ вчителя, його аналіз ситуації та процесу обговорення.

VІІІ етап – підсумки й оцінювання якості роботи – перевірка самих творів.

Таким чином, на уроках РМ при підготовці навчального твору ми спрямовуємо учнів на пошук правильних висловів, мовних кліше, доречних прикладів і аргументів. Працюючи в групах, парах вони вчаться один в одного. Кейс-метод дозволяє зацікавити учнів процесом навчання, формує сталий інтерес до конкретної навчальної дисципліни, сприяє активному засвоєнню знань та навичок.

Навички, які розвиває метод: аналітичні  (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, презентувати; мислити чітко й логічно), практичні   (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів), творчі  (генерація альтернативних рішень), комунікативні   (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт), соціальні (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).

 Проте кейс-метод має певні недоліки:  недостатньо досліджений у педагогіці; вимагає більших витрат часу; потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу "кейсової" ситуації; викладач повинен вміти відмовитися від власних суджень та упереджень, проблема оцінювання роботи учнів на уроці.

Тож пропоную вам ………

І, ІІІ група – кейс «Що таке щастя для людини?»

ІІ, ІV група – кейс «Чи варто зважати на думку оточуючих у сучасному світі?»

Таким чином, як бачимо, якість сучасного уроку залежить від правильної мотивації і стимуляції школярів. Яким би старанним і відповідальним не був учень,  якщо він не матиме чіткого уявлення про результат своєї діяльності, чіткого розуміння цілей навчання та його застосування на практиці та критеріїв оцінювання, то він втратить інтерес до навчального предмета. Щоб цього уникнути, нам необхідно знайти для себе формулу успіху –   такі форми і методи, які у певному поєднанні забезпечать нам ефективне, просте учіння дітей.