Друга світова війна в шкільному курсі української літератури

Героїзм і трагічна доля українців у період Другої світової війни у творах українських письменників

Дивіться презентацію:http://okyayxm.blogspot.com/2015/04/blog-post_14.html

Надзвичайно важким і тривалим випробуванням стала Друга світова війна для українського народу. Мільйони загиблих людей, сотні тисяч загублених душ і поламаних доль – така ціна Великої Перемоги над ворогом. Упродовж тривалого часу все, що було відомо нам про цей гіркий період в історії України, було заангажоване, «дозволене» радянською владою. Тому мало хто задумувався над тим, що Перемога, «одна на всіх», – це перемога кожного окремого представника великої держави. Першочергове завдання для тогочасної влади – показати, як під прапором «великої, могутньої держави» йде в бій радянський солдат, незалежно від його національності. Натомість українські письменники змальовують ту дійсність у дещо іншому світлі: для митця найголовніше – показати героїзм і трагізм становища  української людини (солдата, хлібороба, матері чи батька родини, сина та дочки тощо)  через призму воєнних подій. 

За словами Л.Чабак, протягом кількох десятків років радянська влада надавала свою версію перемоги у війні, і заради консолідації суспільства цей міф підтримували тривалий час [12 ; 2].

Тож актуальність нашої роботи полягає в тому, щоб у час «розвінчання міфів» про події Другої світової війни, показати, яку  ціну сплатив кожен окремий українець, а не народ у цілому, здобувши Перемогу для держави.

Об’єктом дослідження є характери, думки персонажів, а також причини, що спонукали літературних героїв на певні вчинки.

Предметом дослідження стали твори української літератури, що вивчаються у шкільному курсі: кіноповість «Україна в огні» О.Довженка, новела «Гер переможений» Л.Пономаренко.

Мета роботи – показати героїзм і трагічне становище українців у період Другої світової війни, розкривши внутрішній світ героїв, ставлення до них авторів; проаналізувати причини того чи іншого вчинку персонажів та ціну, яку сплатив кожен за Велику Перемогу; простежити, як героїзм і трагізм окремих українців вершили долю цілої держави.

До теми війни у своїй творчості зверталося чимало українських митців. Ставши безпосередніми учасниками воєнних дій, вони не могли обійти їх увагою.

---

Так, «… Олесь Гончар, який про війну знав усе: трагічне й героїчне, жорстоке й високе, - написав неповторний, правдивий роман-пісню …» «Прапороносці» [11; 8]. Письменникові вдалося показати, якою «дорогою кров’ю» платив наш народ за мир на всій землі. Характери персонажів автор розкриває поступово протягом усього твору в боях, у розмовах і діях, ми бачимо еволюцію характерів, глибоке переконання кожного з них у правдивості й правильності вчинків. Можливо, тому немає в трилогії негативних персонажів: кожен, хто вірою й правдою став на захист рідної землі, – герой.

Вершинним  надбанням   ліро-епічного жанру стала поема П. Тичини "Похорон друга" – «реквієм усім тим, хто віддав своє життя за Батьківщину».   Авторові вдається кількома рядками показати героїзм загиблого українського солдата, який пожертвував власним життям заради життя інших. Крім того, П.Тичина розкриває трагізм і розпач, що ятрять душу ліричного героя після втрати друга, хоча останні рядки поеми пронизані оптимізмом: перемога не забариться.

Свідчення очевидців, мемуари, щоденники, на думку Л.Чабак, є одним із потужних джерел у формуванні історичної пам’яті про Другу світову війну. Саме «Щоденник» Довженка є одним із найправдивіших свідчень про воєнні події сорокових років, адже «Довженко ніколи не належав до діячів аплодисментних мистецтв. Його щоденник залишиться прикладом чесності митця». 

Таким же чесним із собою і читачем залишається О. Довженко в кіноповісті "Україна в огні" коли з пекучим болем і гнівною пристрастю говорить про трагізм народної долі, випробування й страждання персонажів під час Другої світової війни.

Наскільки сильною ідейно є кіноповість можна судити вже з того, які звинувачення закидав Довженкові Сталін, прочитавши твір. Його обурило, в першу чергу, те, що героями війни виступають українці: «Товаришу Довженко, ви – український націоналіст. Судячи із вашого сценарію, у велику Вітчизняну війну боролися тільки українці» [1]. А як же міг письменник не возвеличувати представників свого народу, якщо безмежно любив Україну і на власні очі бачив страшні руйнування міст, сіл і людських доль у страшний час.

У творі автор створив цілу систему персонажів, характери й долі яких розкриваються через їхні вчинки й думки. Довженко чи не єдиний в усій тогочасній  літературі порушив проблему простої людини на війні.

Одним із центральних є образ Лавріна Запорожця, нащадка великого козацького роду. Саме батькові сімейства належало виконати одну із важких ролей – стати німецьким старостою. На це він зважується добровільно, щоб врятувати односельчан, адже знав, що за таку діяльність влада його не пошкодує. Ця жертва стає свідченням героїзму звичайної людини, готової допомогти, незважаючи на трагічні наслідки такого вчинку. Навіть страх смерті не завадив Лаврінові під пильним оком німців «налагодити зв’язки із партизанами і зірвати не одну каральну операцію фашистів» [9 ; 220]. За це німці його ув’язнили, він змушений був піти на смертельний гріх, вбивши одним ударом німецького лейтенанта Людвіга.  Але цей сміливий чоловік не оплакує свою зламану долю, а вболіває за долю всієї держави: «Що смерть моя і смерть моїх дітей? – думав Запорожець. – І що мої мізерні муки, коли зникають в небуття тисячі наших людей. Гинуть родини, гинуть роди без числа і краю…» [4; ]. У безвиході Лаврінові вдається своїм героїзмом запалити вогники в очах односельчан і повести їх за собою.

А як передати почуття Лавріна Запорожця, який змушений був власноруч  вписати ім’я доньки у список дівчат, що призначалися для вивезення до Німеччини? Розпач і біль не стали на заваді, оскільки таких батьків, як він, багато. Героїчний вчинок – віддати дитину, трагізм – почуття провини перед донькою й дружиною.

 Постійна внутрішня боротьба між власним «хочу» і вселюдським «треба» демонструє героїзм Лавріна Запорожця із трагічною долею, що стає непомірною ціною за Велику Перемогу.

Величним і непоступливим постає перед читачем і Василь Кравчина – український танкіст, під вмілим керуванням якого солдати здобувають перемогу не в одній битві. Це був сміливий і відданий воїн, але героїзм його полягає не тільки в цьому. Автор вбачає в ньому гідного представника народу, який намагався осмислити причини війни, зумів залишитися чистим душею, щирим із самим собою і людьми. Гарний зовні й прекрасний духовно, Василь тяжко переживав відступ військ, адже не зумів подолати загарбника і відчував сором не тільки за себе, але й за все командування армією.  У цьому, зрештою, і полягає трагізм долі персонажа. Неодноразово Василь, не думаючи про наслідки, героїчно кидається в бій (хоча героєм він себе не почував жодного разу, про що заявляє  в розмові з Олесею), намагається прискорити кінець війни. Але щоразу, обдумуючи хід бою, його наслідки, розуміє усю безглуздість подій і неспроможність змінити їх. Душевні муки і терзання стають тією ціною, яку сплачує Кравчина за Велику Перемогу у війні.

Чистою й непорочною змальовує О.Довженко Олесю Запорожець, говорить, що «вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна …   бездоганно вихованою хорошим родом». Але й у житті такої тендітної українки знайшлося місце героїзму. Згадаймо лишень сцену першої зустрічі Олесі й Василя Кравчини. Яку силу волі й нестримне бажання треба було мати, щоб пожертвувати найціннішим, аби зберегти рід (український рід в цілому). Цей аморальний для тогочасної дійсності вчинок став для дівчини початком її випробувань. Споглядання руйнувань, страждання матері, відправлення на роботу до Німеччини, а згодом – втеча додому – усе це непроста й героїчна доля простої української дівчини, до якої автор відчуває глибоку симпатію і в жодному разі не засуджує, а виправдовує: «Не питайте, якою ціною добралась вона додому. Бо тоді ви розстріляєте її за аморальність. Думайте, що вона жалібними брехнями прикриває легковажність свою і розпусту, якщо ви сам брехун» [4; ]. Понівечена душа, поламана доля дівчини – трагічний наслідок того, як українська жінка виборює право на особисте щастя і стає  достойною представницею українського народу, спроможною за будь-яку ціну вистояти в нелегкий час і зберегти тепло й затишок українського роду.

Яскравим у творі є образ Христі Хуторної.  Переживши чимало горя: смерть батька, полон, втечу, заміжжя з італійцем, суд – дівчина  продемонструвала неабиякий героїзм і  змогла, незважаючи на обставини, залишитися відданою своїй нації. Але така відданість робить із неї жертву обставин, у чому й виявляється трагізм її долі. Природне відчуття самозбереження штовхає героїню на необдумані вчинки, вона прагне вижити у непростий час і, вистоявши, приймає рішення, що суперечить самій жіночій природі, за словами Олесі, - стає партизанкою. Зрештою, це і стає тією ціною, яку сплачує нещасна за Велику Перемогу.

В основі кіноповісті «Україна у вогні» – жорстокі будні війни, драматизм переживань людей, прикрита й схована правда про народ в цілому і кожної  людини зокрема.

Страшна війна, але не менш жахливі  й її наслідки. Саме про це пише відома українська поетеса Ліна Костенко, чиє дитинство було зруйноване війною:

Мій перший вірш написаний в окопі, 
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите не війні [ 6]

Скульптори увічнюють пам'ять героїв обелісками, художники – пензлем, письменники – словом. Ліна Костенко увічнила пам'ять солдатів словесним обеліском — віршем «Тут обелісків ціла рота»:

Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть. 
Високі цвинтарні ворота 
високу тишу стережуть [7]

Про страшні наслідки Другої світової війни йдеться і в новелі «Гер переможений» Л.Пономаренко, що вивчається у 7 класі.  Героями твору є не безпосередні учасники війни, а ті, кому довелося відчути на собі її наслідки – діти війни. Це вони спізнали всі труднощі життя в німецькій окупації, це вони ставали «синами полків», героями-партизанами. Саме від імені такої дитини війни ведеться розповідь у новелі «Гер переможений».

  Трагізм головної героїні полягає в тому, що вона з друзями жорстоко поводилася з полоненим німцем Фрідріхом: «І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті» [8; 268].  На перший погляд, недостойна поведінка для дітей, але між рядків читаєш, що саме через них, окупантів, ці діти живуть злиденно, саме вони, окупанти, намагалися побудувати власну державу на їхній українській землі. Письменниця підкреслює: забагато горя принесли окупанти в їхнє дитяче життя, на їхню рідну землю; позбавили їх сміху й радості, змусили відбудовувати домівки заново.

Здавалося б, звідки взятися прощенню й розумінню після пекла війни, як навчитися побачити у ворогові звичайну людину з її слабкостями й болями, зруйнованою долею. Але письменниці вдається розкрити усю глибину загадкової, щирої душі української людини: «Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх … часом приносили щось із одягу … та ще варену картоплю» [8; 268]. А дівчинка, подорослішавши, зуміла збагнути, хто є справжнім винуватцем цієї вселенської трагедії. Саме у здатності прощати і розуміти, навіть пройшовши усі кола пекла – війну – виявляється  справжній героїзм простої української людини, яка готова сплатити найвищу ціну – власне життя – за мир та спокій своїх рідних і близьких.

У нашій роботі ми показали, як на тлі Другої світової війни вершилися долі простих українців, які в надзвичайно скрутних ситуаціях, незважаючи на трагічні наслідки власних вчинків, свідомо робили небезпечний для їхньої долі та життя крок, але змогли протистояти і зуміли вистояти в нелюдській боротьбі проти ворога. Героїзм кожного окремого персонажа кіноповісті Довженка «Україна в огні» - це Велика Перемога всієї держави, яка не змогла поцінувати належним чином сплачену ними ціну.

Любові Пономаренко у новелі «Гер переможений» вдалося змалювати персонажів, які теж достойні носити звання героїв, хоча і не відзначилися участю в боях. Вміння прощати і розуміти свого кривдника – це найвищий прояв гуманності й героїзму.

У ході вивчення вищезгаданих творів на уроках української літератури вчителю-філологу на прикладі персонажів творів необхідно сформувати в учнів розуміння героїзму та трагедії у житті людини періоду війни. Друга світова війна – трагічна сторінка в історії нашої держави. Сучасне покоління не має права забути подвиг дідів і прадідів, натомість повинно переосмислити помилки, допущені в минулому, щоб не повторити їх у  майбутньому. Банально, але ж наскільки актуально.

Список літератури

1.Бахарева Т. Георгій Натансон: "Прочитавши сценарій "Україна в огні", Сталін був страшенно  обурений" // http://fakty.ua/187600-georgij-natanson-prochitav-scenarij-ukraina-v-ogne-stalin-byl-strashno-vozmucshen-vyzval-rezhissera-i-skazal-tovaricsh-dovzhenko-vy-ukrainskij-nacionalist

2.Гирич М.М. Зображення другої світової війни у творчості О.Довженка  // http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/19609/1/girich.pdf

3.Гончар О. Твори в шести томах. – Т. І. – К.: Дніпро, 1978. – 503 с.

4.Довженко О.

5.Довженко О. Щоденник // Бібліотека української літератури / http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=21&bookid=4

6.Костенко Л. Мій перший вірш написаний в окопі…  // Бібліотека української літератури / http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=56&bookid=6

7.Костенко Л.  Тут обелісків ціла рота …  // Бібліотека української літератури / http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=56&bookid=10

8.Пономаренко Л. Гер переможений // Слоньовська О. Українська література: Підр. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:  Освіта, 2007. – С. 268 – 269.

9.Семенюк Г., Слоньовська О. Олександр Довженко // Українська література: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень)/ За заг. ред. Г. Семенюка. – К.: Освіта, 2011. – С.212 – 231

10.Тичина П. Похорон друга // Бібліотека української літератури / http://www.ukrlib.com.ua/books/printzip.php?id=116&bookid=15

11.Фащенко В. Поетичний світ О.Гончара // Гончар О. Твори в шести томах. – Т. І. – К.: Дніпро, 1978. – С.5 – 27.  

12.Чабак Л. Друга світова війна в національній пам’яті українського народу// http://incognita.day.kiev.ua/druga-svitova-vijna-v-naczionalnij-pam’yati-ukrayinskogo-narodu.html

13.Юрій М. Ф. Україна у роки другої світової війни // http://pidruchniki.com/1620060351675/istoriya/ukrayina_roki_drugoyi_svitovoyi_viyni#478

14.Друга світова війна в українській літературі // http://www.testsoch.net/druga-svitova-vijna-v-ukraїnskij-literaturi-xx-st/

15.Трагічні образи на прикладі художніх творів // http://bukvar.su/jetika/page,6,215566-Tragicheskie-obrazy-na-primere-hudozhestvennyh-proizvedeniiy.html