Мета: ознайомити учнів
із життям і творчістю Ю.Федьковича, його
байками; формувати
навички роботи з жанром байки, уміння
висловлювати свої думки; збагачувати словниковий
запас учнів, розвивати навички виразного
читання байок, коментування їхнього змісту та побудови, визначення головної
думки та моралі; виховувати кращі моральні риси людини, почуття гумору
Обладнання: портрет Ю.Федьковича,
мультимедійний проектор, текст байки, виставка творів Ю.Федьковича
Тип уроку: засвоєння
нового матеріалу
Хід уроку
Здається, байка просто бреше,
А справді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине,
Читайте , згадуйте мене!
Л.Глібов
І.
Організаційний момент
ІІ.
Актуалізація знань
1. Гра «Хто швидше?»
На
екран проектовано портрети письменників України, учні почергово (рядами) мають якомога швидше
назвати ім’я та прізвище митця. Який ряд впорається швидше і правильніше – той
виграв
2.
Бесіда
за запитаннями
-
Які
з названих письменників жили і творили на Буковині?
-
Що
вам відомо про них?
3. Гра «Чарівна скринька»
Учням запропоновано витягати почергово зі скриньки
картки, на яких написано назву уже вивчених творів. Дітям необхідно вказати
їхній жанр:»Мудра дівчина», «Добрий вечір тобі, пане господарю»,
«Федько-халамидник» В.Винниченка, «Думка»Т.Шевченка, «Щука» Л.Глібова
3.1.
Словникова
робота. Теорія літератури
-
Жанр твору
-
Байка як жанр
-
Алегорія
ІІІ.
Оголошення теми і мети уроку
ІV.
Сприймання й засвоєння нового матеріалу
1.
Слово
вчителя
«Буковинським соловієм»,
«найбільшим поетом зеленої Буковини» назвав Ю.Федьковича Іван Якович Франко за
чарівну силу поетичного слова, глибоку правдивість і справжню народність, за
святу віру велику долю народу. Одні із знакових творів Юрія Федьковича народилися
на Буковинській землі, написані українською мовою. За своє життя митцеві
довелося побачити чимало світів, та його життя, доля завжди були прив’язані до
Буковинської Гуцульщини.
Ю.Федькович став буковинським Кобзарем, якому вдалося розбудити національну
свідомість буковинців у ІІ половині ХІХ століття. Він тягнувся душею до простих
гуцулів, завжди захищав їхні інтереси, довгий час прожив у злиднях, але
залишився вірним Батьківщині. Наш земляк
стоїть в одному ряду з Шевченком, Франком, Лесею Українкою.
2.
Випереджальне завдання
І група – Цікаві
факти із життя Ю. Федьковича
Юрій Федькович (повне ім'я і прізвище — Осип
Домінік Гординський де Федькович народився 8 серпня 1834 року у селі
Сторонці-Путилові, на Буковині. Малий Юрій ріс серед
сільських дітей, серед простих гуцулів і тілом та духом навіки став селянином.
Хоча родина у нього була не простого походження: батько Адальберт де
Гординський був ополяченим шляхтичем, а мати – донькою попа. Проте Федькович
завжди підкреслював, що він простого
роду. До речі, хлопця хрестили за латинським обрядом і дали йому два
імені -- Осип та Домінік. Пізніше, уже у зрілому віці, 1863 року, він перейшов
на православ'я і взяв собі ім'я Юрій і зробив себе Федьковичем. Через
непорозуміння з батьком Юрій провів 10 важких років на військовій службі. До
слова, його 41 полк певний час стояв на Роші. Жодних меморіальних дощок не
лишилося, але цей факт зафіксовано, оскільки в цей час письменник був закоханий
і залицявся до Емілії Марошані. Буковинські гуцули розповідали, що Федькович
був дуже гостинним чоловіком. Тяжко було господарям попри його хату пройти.
"Ходіть, любчику, я вас пригощу, -- казав. -- Не хочете, то ви мене не
любите!
Особисте життя письменника не склалося. Тричі він
збирався одружуватись, та не судилося. Так і залишився самотній до кінця. Після
служби він був дуже хворий. Хвороба під час забирала всі його сили, так що
іноді він не міг навіть встати з ліжка. На схилі літ Федькович відійшов від
літературної праці, зохоплюється астрологією. Сидір Воробкевич згадував Федьковича як "дивного, містичного"
чоловіка. "Одному у його товаристві навіть моторошно стає", -- казав
він.
А ще Федькович стає редактором першої україномовної
газети на Буковині, яка існує і донині – «Буковина».
11 січня
1888 року видатний буковинський поет помер у нестатках, у чужій хаті. Похований у
Чернівцях на Руському кладовищі.
ІІ група –
Федькович – поет, прозаїк, драматург,
байкар
Перші поетичні твори Федьковича написані німецькою мовою,
оскільки навчався він у німецькомовній реальній школі. Ці твори увійшли до
циклу «Жовнярські думи». Пізніше з легкої руки друга і соратника Антона Кобилянського Федькович
починає творити українською. З-під його пера виходять прозові твори (казки,
оповідання, повісті), драматичні («Довбуш») та поетичні . Але всі вони про
нелегку долю простого гуцула або жовніра(солдата). Крім того, Федькович став
наслідувачем відомих байкарів світу та України і став автором таких байок, як:
«Гривко й Сивко», «Заєць», «Кінь», «Кіт і Лис» тощо – в яких викриває негативні
риси людини.
Іпостасі Федьковича: - прозаїк
-драматург
-байкар
-редактор
3. «Мозкова атака»
Ім’я Ю.Федьковича у Чернівцях (учні називають об’єкти в місті, пов’язані з іменем письменника)
4. Слово вчителя.
Отож, сьогодні
ведемо мову про Федьковича-байкаря. Про те, як розпочинався цей жанр, який
розвиток мав на Україні, дізнаємося із завдання ІІІ групи
ІІІ група – відомі байкарі України і світу
Байка належить до найдавніших
видів епічної творчості. Своїм корінням вона сягає глибинних фольклорних
джерел. У розвитку жанру байки вимальовуються
дві головні тенденції. Перша з них — Езопові байки-притчі, написані
прозою, лаконічні моральні алегорії. В історії світової байкарської традиції
твори Езопа відіграли особливу роль: до них зверталися, по суті, байкарі всіх
часів і літератур. Спадщина Езопа була багатющим джерелом тем, мотивів, сюжетів
для творів наступних поколінь поетів, зокрема українських.
Протягом двох наступних тисячоліть байка зазнає значних
еволюційних змін. Під пером Ж. Лафонтена, з ім’ям якого пов’язаний наступний
етап у розвитку світового байкарства, цей жанр набув якісно нових рис і
властивостей. Його байка — це справді
художня картинка, сповнена сюжетної гостроти, реальних характерів, лукавого
гумору. І не випадково байки Лафонтена стали зразком для багатьох європейських
поетів, у тому числі українських
На Україні до жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський,
Євген Гребінка тощо. Розквіт жанру байки в
українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Глібова. Згадаємо його байку «Щука».
5.
Робота
над байкою «Гривко й Сивко»
5.1.
Пояснити
епіграф уроку.
5.2.
Прослуховування
байки.
5.3.
Визначення
теми твору, моралі
5.4.
Обговорення
змісту твору:
v Про кого веде мову автор?
v Чому Сивко все має?
v Що заважає Гривкові дотримати слова?
v Які негативні риси людини висміює?
5.5.
Робота
в домашніх групах.
v
Гра
«Хто більше?» (групи називають якомога
більше прислів’їв та приказок про лінощі та працю. Виграє та, яка назве найбільше)
v
Виписати
художні засоби з твору:
v Епітети
v Метафори
v Діалектизми
v Звертання
v Риторичні окличні речення
6. Гра «Алегоричні образи»
(На
екран спроектовано персонажі , а учням необхідно вгадати, які негативні риси
людини втілено в герої)
Лисиця – хитрість,
підступність; осел – недалекість, впертість; ведмідь – сила; заєць – боягузтво;
сорока – пліткарка; кінь – важка робота.
V. Підсумок уроку
Вчитель коротко повідомляє цілі
уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і
всього класу. Оцінювання учнів.
VІ. Домашнє завдання
· Вивчити байку напам’ять.
· Скласти кросворд за творами Ю. Федьковича
Презентація до уроку :
Презентація до уроку :
Немає коментарів:
Дописати коментар